Самостоятельный полёт.
Самостоятельный полёт
Свой школьный
Помнишь?
Самый первый?
Когда подняли самолёт
Струной
Натянутые нервы
А помнишь?
Как не чуя ног
Друзьям в квадрат
Нес сигареты?
И как не верилось
Что смог?
И как жалел
Что не поэт ты?
А песню помнишь
Что душа ...
Вдруг заблажив
В шальном азарте
Запела ...
Взвившись в небеса
Еще у "Т"...
Еще на старте?
Ту песню помнишь
Что душа...
А слышал ты ее сегодня
Когда поднялся в небеса?
За песню ту ...
Давай по полной!
© Copyright: Шариков Валентин
заридаю... в собі, закурличу,
А про очі людські
засміюсь, надломивши печаль.
Помолюсь крадькома
на твоє праслов'янське обличчя,
І зоря покладе
на мовчання моє печать.
Забіліли сніги,
забіліли на цілому світі.
Опадає листок,
як зів'яле чаїне крило,
Там, де ми відбули,
там, де наше відтьохкало літо, -
Забіліли сніги-.. забіліли сніги...
замело.
Це приходить, мов сон.
Це приходить до мене із марень:
Теплий шепіт і схлип.- чи сльоза,
чи роса од ріки?
І на обрій вечірній
ляга, мов на еллінський мармур,
Ледь означений профіль
і тиха лілея руки,
Я для інших одцвів,
я під серцем сховав свої квіти.
Я від ока чужого
туманом осіннім укривсь.
Але якось вночі
підійди і торкни мої віти -
Я тобі засвічусь,
як нікому іще не світивсь!..
Заболю, затужу, заридаю... в собі,
закурличу.
А про очі людські
засміюсь, надломивши печаль.
Помолюсь крадькома
на твоє праслов'янське обличчя,
І зоря покладе
на мовчання моє печать.
Борис Олійник